Сценарії

"З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ"

(З Днем незалежності, Україно)

Вед.: День Незалежності України — державне свято, що відзначається щорічно 24 серпня на честь прийняття Верховною радою «Акта проголошення незалежності України», що прийнято вважати датою утворення держави - Україна.

Вед.: Україна – це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, і зрозуміло, мудрими, талановитими людьми. Це велика держава, і живуть у ній різні люди. Крім українців, нашу землю населяють люди інших національностей. Серед них росіяни, білоруси, поляки, чехи, молдовани, євреї, румуни, греки. І всі вони знайшли в нашому краї свою батьківщину, називають матір'ю соборну і суверенну Україну.

Вед.: Є дати, які укріплюють нації, виражають дух народу, символізують його славне минуле, сьогодення й майбутнє. До їх числа, безсумнівно, відноситься і День Незалежності України, що відзначається щорічно 24 серпня.. Напередодні Дня Незалежності України 23 серпня ми відзначаємо День Прапора.

Читець: Прапор – це державний символ

Він є в кожної держави.

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх – ознака слави.

Вед.: Символами України є чисте небо – символ миру та пшеничне поле – символ достатку. Синьо-жовтий прапор маєм ‒ синє небо, жовте жито. Прапор свій оберігаєм. Він святиня.

Вед.: Згідно з Указом Президента України від 23 серпня 2004 року цей день Днем Державного Прапора.

Читець: Синьо-жовтий прапор України

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива

І народ – і вільний і щасливий.

Читець: З днем народження, моя держава

З святом тебе добрим і святим

Нехай лине завше тільки добра слава

Про мою країну звідусіль луна.

/Лунає Державний Гімн України/

Вед.: Україна – це історія народу, який протягом багатьох віків боровся за свою свободу і незалежність.

Вед.: Вишита колоссям і калиною, Вигойдана співом солов'я, Звешся величаво - Україною, Земле зачарована моя.

Вед.: Ти мені боліла важко ранами,

Як тебе хотіли розп'ясти,

І нитками - чорними й багряними-

Власний образ вишивала ти.

Вед.: Вишивала ніжністю суворою,

Муками і полум'ям надій.

Я читаю всю твою історію

На сорочці вишитій твоїй.

Читець: Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов'я,

 Звешся величаво - Україною,

Земле зачарована моя.

Читець: Нині свято нашого народу,

Свято України, її роду!

Ще пройти доріг нам слід багато...

Свято майбуття, надії свято.

Читець: Ти ж бо українка, Україно,

Як твої лелеки й журавлі,

У твоїх очах співа барвінок,

І калини гілка на чолі...

Дівчинка: Я – українка! Вигодувана материнською піснею, бабусиною казкою. Понад усе в житті люблю лагідну і щиру нашу мову, отчий край, де я зростаю, рідну мою Україну.

Читець:

Це ваша, тільки ваша Україна

Господарі майбутнього - це ви.

Хіба ж ви не полюбите калину

І вишняки і пахощі трави.

І в мріях зачаровані садочки,

Дзвінкі, вусаті, жовті пшениці

Розсипані кульбабками віночки

Пахучий хліб на світлім молоці.

Святе гніздечко, свою рідну хату

І тих весняно – добрих солов’їв,

Та колискову мамину крислату…

Невже забути зможете її?

Не забувайте цього ви ніколи!

Допоки Ви – той Україні жить!

Цінуйте мову і усе довкола,

І українську пісню бережіть!

Вед.: Яка велика віра у нашу країну, наш народ! Справжні патріоти своєї неньки України залишили нам, нащадкам, свої одкровення – зізнання в любові до України. Вслухаймося в їхнє палке, пристрасне, щире поетичне слово та пісні.

Читець: Моя пісенна країна

Зоветься в світі Україна.

Пісні її до серця линуть

Стрімким джерелом, небом синім,

 і у веселім дружнім крузі

Пісні співають добрі друзі.

Вед.: Батьківщина починається з батька і матері,

 з оселі, де ми вперше побачили світ,

 з мови, якою розмовляють наші батьки, 

з України, де ми народилися.

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на відмінно,

Щоб мною ти пишатися могла.

Юнак: Люблю твої ліси, струмки, джерельця

І все – усе, що є в моїм краю !

Тепло долонь, і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!

Вед.: З мами починається життя, з мами починається пісня, з мами починається батьківщина. Скільки теплих слів сказано про матір, скільки пісень написано, скільки віршів! Матінко, мамо, ненько... Що є святішого за ці слова?

Читець: Хай смереки , ясени, тополі,

Квіти, луки, трави і сади

Шепчуть вірші щедрі, добрі, вольні

Чисті із джерельної води.

Читець: Ми всі – одна сім’я, єдина ми родина

У кожнім нашім «Я» - частинка України,

Ми всі – одна сім’я, єдина ми родина

Мільйони різних «Я», а разом – Україна!

Вед.: Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і незімкнутих очей материнських. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов. Такою ж святою любов’ю палають наші серця до неньки-України.

Вед.: Краю мій рідний, земля моя колискова! Із садками вишневими і солов’ями співучими, вербами кучерявими і джерелами чистими, дорогами тополиними і лелеками білокрилими, росами голубими і райдугами семицвітними, із золотими китичками хмелю та соняшниками …Як це все не любити.

Вед.: Пам’ять – одна із найцікавіших властивостей людини. Так, як не можна забувати своїх батьків, так не можна забувати свій народ та його історію. Людина не може називатися людиною, якщо вона не має ні мови, ні пісні, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Пам’ятаймо про це.

Вед.: Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати землі нашої з мальвами квітучими, рушниками гаптованими і червоними кетягами калини, з хлібом-сіллю гостинними і людьми працьовитими, ланами широкими і небом блакитним.

Вед.: Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі.

Вед.: Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні. Ви – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

Вед.1: Нехай же лине пісня солов’їна Як дар душі, як хвиля вогнева. Бо то співає вільна Україна, Для тебе, мій народ, вона співа.

Читець: Хай сонце сяє в українській пісні

І світом котиться луна

Ми в чомусь може трохи різні

Та Україна в нас одна.

Читець: З днем народження, моя держава

З святом тебе добрим і святим

Нехай лине завше тільки добра слава

Про мою країну звідусіль.

Читець: Розквітай же, прекрасна Україна,

Рідна земле, матінко моя

Хай лунає мова солов’їна

Пісня неповторна твоя.

Читець: Навчаймося добра, як вчаться мови діти

Щоб потім все життя його творить, святе.

Плекайте крізь роки троянди ніжні й жито,

Тримайте у руках, як сонце золоте.

Даруймо для людей погожі дні весняні,

Щоб щедрим садом освятився небокрай,

Щоби пісні лунали до нестями

І повнився добром наш рідний дім і край!

Вед. : На цьому наш літературний вечір завершено!

Вед.: Дякуємо вам за увагу!

Вед.: Зі святом вас, дорогі друзі!

Вед.: З днем народження, країно!

"З ЛЮБОВ'Ю ДО МАТУСІ"

(День Матері)

Читець : Сьогодні у цій залі свято

Ми дуже раді всіх вітати!

І сподіваємось, що кожен

Для себе щось узяти зможе.

Хтось настрій добрий запозичить,

Бо посмішка усім нам личить,

Хтось слову доброму зрадіє,

Бо про добро усім ми мрієм.

Та починати вже нам час,

Сюди запросили ми вас.

Аби всім разом у дружнім колі,

В домівці нашій

Сердечно й щиро привітати

З сьогоднішнім маминим святом.

Ведуча 1: Мати, мама, матуся, неня – такими високими словами величаємо жінку – матір. Скільки спогадів і тепла таїть у собі це магічне слово. Цим словом ми називаємо найдорожчу, найдобрішу, найкращу, наймилішу нам людину.

Ведуча 2: І кожного, від намовляти до глибокої старості, образ матері супроводжує через ціле життя.

Читець : Яке найкраще слово в світі?

Раз мудрий хтось питав людей

«Здоров’я» – відповів так хворий,

«Ні, молодість!» – сказав старий…

«Найкраще хліб!» - жебрак говорить.

«Перемога» - відповів стрілець.

«Найкраща воля!» - сказав невільник.

«Ні, правда!» - одстоював мудрець.

Аж тут з куточка

Обізвавсь сирітка, ще малий хлопча:

Найкраще слово в світі: «Мама!»

І всі сказали: «Мама…! Так..!»

Читець : Хто розкаже мені казку.

Хто щедріший всіх на ласку?

Ти, матусю, наймиліша,

В цілім світі найрідніша!

Хто нас ніжить і голубить

Пестить, гладить ніжно й любо

Пригортає до серденька?

Ти моя найкраща ненько!

 Ведуча 1: Мама…  В усі часи, всі народи пов’язували з нею найсокровенніше, возвеличували її, як найбільшу святиню. Вона – корінь життя, берегиня роду людського, вона та квітка, промінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ усе ясніше. Не дарма ми кажемо: мати – Вітчизна, мати – Україна.

Ведуча 2: І нині ми віддаємо шану Матері Божій, яка завжди нас охороняє і завжди заступає, віддаємо шану Матері – Україні, яка синів виряджала на непевну боротьбу за рідний край. І нинішнє свято є символом їх відродження. Ще на початку минулого століття травень називали місяцем Матері Божої, Першого тижня дорослі і діти несли до церкви квіти, співали пісні, в яких славили жінку, яка привела на світ Сина Божого. І жінка і мати Сина Божого несуть усьому світі життя.

Читець : Молю тебе, Мати, щирими словами, змилуйся, над нами.

Силу і здоров’я дай нам, Божа Мати,

Поможи нам вчитись, чесно працювати,

Щоб була потіха для рідної мами,

Змилуйся над нами,

Дай нам оминути всяку злу пригоду,

Дай рости на користь рідному народу.

Читець : Діво Пресвятая, Матір Матерів,

Пригорни до серця всіх своїх синів.

Освіти їх світлом золотим,

Наповни любов’ю неспокійний дім.

Научи як землю вберегти від зла,

Розумом, діянням і крилом тепла.

Зоря – Зорянице і сонце доброти,

Землю України, щастям освіти!        

Пісня : «До тебе лину я душею»

Читець :  Усе бере від матері початок

Найвищого закону в цьому суть,

І ми у цьому лиш малий додаток

Осмисли це, пізнай і не забудь.

Усе від жінки народилось в світі

І плин життя, й пекучий біль журби

Від жінки зростають діти,

Й найкраще свято ранньої весни…

Від жінки мусило колись зачатись

Усе навкруг живуще, я і ти

Бо біля витоків життя стояла мати

Стоїть й стояти буде навіки.  

Пісня : « Пісня про матусю»

Читець : Мама – перше слово вимовлено мною!

Мама – перша подруга моя!

Мамо, все святе пов’язане з тобою,

Мамо, лиш у тебе вірю я!

Читець : Уклін тобі, тобі пошана,

В цей день святковий, люба ненько,

За ті важкі години ранні,

За золоте твоє серденько,

Щоб все віддало в любім зриві,

Щоб тільки ми були щасливі.

Пісня: « Мама» ( виконує Танчак Вікторія)

Читець : Можна у світі багато зробити –

Перетворити зиму на літо.

Можна море й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти,

Можна пройти крізь пустелі і хащі,

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами –

«В світі усе починається з мами!»

Пісня: «Червона калина»

Ведуча 1: Наше життя починається з матері – найріднішої, найблищої  нам людини. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла – це книга життя, з якої ви вирушаєте в дорогу. Подумайте як багато зробила для вас ваша мати! Адже мама готова пожертвувати всім аби донці чи синові було добре. Ніхто не вміє так глибоко приховувати свої страждання і муки як мати.

Пісня: «Мама і я» ( виконують Пойда Назар, Гребінь Вікторія)

Читець : Сьогодні ми вітаємо бабусь, 

Без них нелегко жити, 

Я всім бабусям поклонюсь, 

Всім дарую квіти.

Читець : Дай бабусю поцілую 

Сивину твого волосся. 

Теплим диханням зігрію 

Снігом вибілені коси.

Читець : Без журби та у здоров’ї 

Жити, дай Вам Боже. 

А віддячити бабусі 

Бог мені поможе.

Пісня : «Бабуся пташечка»

(Виходять за куліси)

Ведуча 2: Хіба мамина любов, всі її турботи не варті такої маленької уваги до неї. Якою радістю буде вияв уваги, й турботи з вашої сторони. Як мати радіє, що в неї росте син чи донька. З відчуттям любові до матері, батька, до рідних та близьких починається любов до землі, до своєї держави – нашої України.

Пісня:"Мама"

Сценка : «Класна дама»

Читець : Хай не спішать літа на  ваш поріг,

Хай повсякчас здоров’я прибуває,

Ми ніжно любим вас і від душі

Всього найкращого бажаєм.

 Найкращі дні для наших матерів –

Це дні, коли щасливі їхні діти.

Від нас залежить, скільки днів таких

Ми можемо для матері зробити.

Даруймо ж радість нашим матерям,

Бо їм турбот і горя вистачає.

Пісня:"Мама, мамочка"

Інсценізація вірша «Мамо чому?»

Син: Чом у тебе у косі ясна

Забриніла раптом сивина?

Мати: Од любові, од надії –

Ти ж один у мене сину мій.

Син: А в бабусі голова біліш –

Тож мене бабуся любить більш?

Мати: В неї діти – доньки і сини –

Додають сердешній сивини.

Син: Чом же тьотя біла, як зима,

В неї діток не було й нема?

Мати: Так, синочку, біла геть вона,

Бо нудьгує цілий рік вона.

Пісня: «Мамині яблуні» вокальний  ансамбль «Калина»

Читець : Як можна забути ту пісню,

Що мати співала малому, коли засинав?

Як можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

І я припадаю до неї вустами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, баз пісні, без мами

Збідніє земля на завжди.

Гумореска « Мудра мати» - читає Іванчик Аня

Сценка: «У кожного свій хліб»

Читець : Мати піде, в серці лишить рану.

Всохне корінь наш і родовід.

Закликаєм:

Бережіть всі маму,

Діти світу, маму бережіть!

І коли згрубіла ваша мова

Їй здобудьте ласку із грудей.

Бережіть її від злого слова,

Бо найглибші рани – від дітей.

Пісня:"Розкажи мені мама"

Читець : На поклик власної душі,

Що здатна нас карати грізно,

Спіши до матері, спіши,

Допоможи, ще тобі не пізно,

Допоможи, жде тебе вона,

Щоб потім боляче не стало,

Щоб материнська сивина

На совість не лягла.

Пісня: «Над водов,над водов» виконує вокальний ансамбль "Калина"

Гумореска « Гикавий Федот» - читає Гребінь Вікторія

Сценка: «Лісапед мій, лісапед»

Читець : Дорога матусю, в день цей урочистий

Ти прийми від мене вір мій  голосистий.

Хай тобі розкаже він про весну милу,

І про землю рідну, що всіх нас зростила.

Хай він заспіває пісню соловейка

Про красу весняну тобі, люба ненько,

Ще тобі матусю, розкажу я казку,

Подарую квіти й наймилішу ласку.

Пісня: "Знаєш мама"

Інсценізація вірша: «Розмова з мамою»

Син: Розкажіть мені, мамо, про вишні…

Мати: Їх було так багато в саду?

Були сину морози невтішні, а вони кого хочеш зведуть.

Син: Розкажіть мені, мамо, про зорі, чи такими були і колись?

Мати: А той, сину, хто виріс у горі – нечасто на зорі дививсь.

Син: Розкажіть мені, мамо, про долю, чи людині підвладна вона?

Мати: Наша доля, мій сину, як море – той пливе лиш, хто має човна.

Син: Розкажіть мені, мамо, про роки – чи спливають помітно вони?

Мати: Роки, сину, помітні, доки матерів пам’ятають сини!

Ти добре сину поживеш,

Як знатимеш,  куди ідеш.

І як зумієш там, де став,

Стояти так, щоб не упав.

Ти добре, сину, проживеш,

Коли нікого не пригнеш.

І пройдеш так життєйську путь,

Щоб ані буть, ні битим буть

Ти добре синку проживеш,

Як сироті сльози утреш,

Слабких від сильних захистиш,

Живих із духом підкріпиш

Ти чесно , синку, проживеш,

Коли з неправдою порвеш,

Бо правдою ти пройдеш світ –

Це мій святий тобі завіт.

Пісня: «Сину, сину, сину, ангел мій» 

виконує вокальний ансамбль "Калина"

Ведуча 1: У багатьох із нас найщасливіші хвилини життя пов’язані з матір’ю. На одинці з рідними ми почуваємось щасливими, не дивлячись на те, хто є наші батьки. І тому кожен в хвилину образи повинен твердити: «Своєю появою на світ я завдячую тобі…»

Пісня: «Посилала мене мати» 

виконує вокальний ансамбль "Калина" 

Ведуча 2: Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. її святою завжди називали. Мама народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добру і любові, навчала охайності, працьовитості.

Пісня : «Мамко, моя мамко»

виконує вокальний ансамбль "Калина"

Пісня « Ой топаночки мої»

виконує вокальний ансамбль "Калина"

Ведуча 2: Треба берегти коріння роду, рід. Хто ж його береже, хто берегиня роду? Головною берегинею роду є мати і тому її завжди святою називали. Т. Шевченко писав: 

Читець : У нашім раї на землі

Нічого кращого не має,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Читець : Дарунків, золота не має,

Щоби до ніг тобі зложити,

Однак тут спільно присягаєм,

Що допоки буде мжить.

Читець : Любов сердець своїх маленьких

 Тобі дамо, кохана ненько,

Щоб діти всі цілого світу

Тобі співали «Многая літа».

Пісня : «Многая літ»

День Героїв Небесної Сотні

"У нашій пам'яті вони завжди залишились"

Ведучий 1 : Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.

Ведучий 2: Її красою захоплювались поети, художники та композитори. Багата славетними іменами та подіями й українська історія. Нашими національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князі Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, славний співець Боян, літописець Нестор, а в часи ближчі — славні козацькі гетьмани, кошові й полководці: Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький

Читець 1:  Шановні присутні односельчани та запрошені! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’ятю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

Читець 2: Небесна сотня – безневинна жертва…

Бандитам не сховатись за хрестом

Отим хрестом, де їхня совість мертва

Зрікається і серцем і чолом…

У прощену неділю впала долу,

Простіть нас браття, миленькі, простіть…

За Україну – зранену і голу…

За Вас не впала і за Вас стоїть!

Читець 3: Українцю, поглянь, там побили жінок!

Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було

Аж в такому нестерпному стані?..

Читець 4: Так чинили лиш варвари, злісні хани,

Лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні – це власні привладні пани

Вже над нами так само знущались!”

Ведучий 1: Ми вшановуємо пам’ять героїв України: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

Ведучий 1: Ми хочемо в цивілізоване, європейське суспільство. Пройде декілька років, і всі позаздрять вільній, європейській Україні, і ми надіємось тоді у них хватить сили духу позбутися того, чого зараз позбуваємось ми.

Ведучий 2: Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами,  Герої Небесної сотні. 

Читець 1: Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…

Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…

Їм янголи обличчя прикривали…

А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

Де вбивці зуби свої скалили, як псиси…

Озброєні, слиняві, до зубів…

Ніщо, собаки, проти вільної людини.

Ніщо, проти жертовних тих голів…

Читець 2: Хвости підбгали куці, скавуляки…

Собача шапка, ти ж на трьох цепах!…

Твої засланці безпородні – хамуляки.

Розбіглись в усі боки в дикий страх.

Людина люта, хоч душа не знала гніву.

На рідній тверді полягла святій.

Герої ж не вмирають! Вірять в диво!

Адже і ти – “пахан”, належиш їй!

Читець 3: Болюча правда на Дніпровій кручі…

Під плач сиріт, вдовиць і матерів…

Твій трон з мозолів людських, всемогучий –

В невинній крові, в Києві та у Одесі стлів…

Під схлипи люду Бог тебе розсудить…

За рвані руки, ноги і лоби…

Вкраїну люд від гноблення розбудить

Геройської, відважної доби!…

Читець 4: «Мамо,не плач,я повернусь весною…»

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.

Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. I люблю Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

Ведучий 1: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Читець 1: «Колись приїду до Києва..»

Колись я приїду до Києва з сином

Колись…Як цвістимуть каштани…

Під небом пройдемось високим і синім

Пройдемось ошатним Майданом…

Торкнуся,припавши на мить на коліно

Гладкого новенького бруку…

Він все ще гарячий!Це так неймовірно!

Давай,приклади свою руку…

– То сонце нагріло!-і в сина усмішці

Шукатиму трохи розради…

– Ні,сину,не сонце…На цьому ось місці

Горіли колись барикади…

Людей,що піднялись на ці барикади,

Ніщо не могло подолати!

Ніякої сили не було у влади

Лиш страх,брудні гроші та грати…

І люди боролись…І найсміливіші

Дивилися снайперу в дуло…

І лилася кров…Але найголовніше,-

Війни в Україні не було!

Ось там можна їх імена прочитати…

Я всіх називати не стану…

-А що там? Чому стільки квітів там,тату?

– Це стела героїв Майдану…

– Цікаво?… Навіщо туди позносили

Ці шини від автомобілів?

– Це замість вінків…Це тепер,ніби символ.

Це знаки для всіх зрозумілі…

Мій син промовчить і спитає останнє:

( Мов вітром холодним подуло!)

-Я все розумію…Одне лиш питання:

Чому тебе з ними не було?

Читець 2: Ми пам'ятаємо цей день, коли все почалось,

Коли лунали голоси людей.

Коли батьки повстали за честь своїх дітей,

Коли люди піднялись за людей.

Ми пам'ятаємо все це, що сталося за рік,

усе, що залишило для нас слід.

Ми пам'ятаємо людей, що стали до воріт,

Небесної дружини, захистити світ.

                                               (М. Савчук)

Ведучий 2 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.                                       

Ведучий 1 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню -частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її присутнім по колу. Свічку передають з рук в руки )

Ведучий 1 Героям Майдану, впавшим за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Ведучий 2 А ми вам бажаємо всім світлих днів і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!